Де вирощують чай в Україні: плантації та перспективи розвитку

Український tea — звучить незвично? А між тим, на Закарпатті вже понад століття вирощують власні чайні кущі, і не тільки там експериментують з цією культурою ентузіасти по всій країні.

Де вирощують tea в Україні?

От сиджу я вранці, п’ю свою звичну чашку… і думаю — а чому ми завжди купуємо цейлонський чи індійський? Невже в Україні ніхто не пробував виростити власний? Виявляється, пробували. І не просто пробували — вирощують! Вже більше ста років, уявіть собі.

Правда, коли розповідаєш про це друзям, вони дивляться як на божевільного. “Який brew в Україні? Ти що, це ж тропічна рослина!” А от і ні. Не зовсім тропічна.

Чи можливо вирощувати чай в Україні

Знаєте, що найцікавіше? Чайний кущ — він не такий вже й вибагливий, як здається. Так, йому подобається тепло і волога, але не обов’язково жити на екваторі. Грузія ж вирощує, і непогано виходило за радянських часів. А ми чим гірші?

Головне — правильний мікроклімат. Температура взимку не нижче мінус 12-15 градусів, літом — помірна спека, достатньо опадів. І найважливіше — захист від вітрів. Холодних вітрів.

А де в нас такі умови? Правильно — Закарпаття! Гори захищають від північних вітрів, клімат м’який, опадів вистачає. Ідеально? Ні. Але цілком придатно.

Хоча… є нюанси. Великі нюанси.

По-перше, сорти. Не всі сорти підходять для нашого клімату. Китайські високогірні — можуть вижити. Індійські рівнинні — навряд. Треба шукати морозостійкі варіанти або виводити свої. А це роки експериментів.

По-друге, економіка. Збирання чайного листя — це ручна праця. Дуже делікатна ручна праця. В Індії чи Шрі-Ланці робоча сила дешева, у нас — ні. Тому собівартість українського продукту виходить… скажімо так, не для масового споживача.

Історія чайництва в Україні

А почалося все ще за Австро-Угорщини. Десь на початку XX століття.

Перші спроби були в районі Мукачева. Якийсь ентузіаст (ім’я, на жаль, історія не зберегла) привіз саджанці з Грузії і посадив на південному схилі гори. Кущі прижилися! Навіть листя давали. Правда, плантація була крихітна — більше експеримент, ніж бізнес.

Потім була Перша світова. Потім революція. Потім… власне, не до чайних кущів було.

За радянських часів тему підняли знову. В 1949 році — точно пам’ятаю цю дату, бо читав в старій газеті — в Закарпатті заклали першу промислову плантацію. Невелику, гектарів п’ять, але все ж. Район села Нижній Коропець, якщо комусь цікаво.

І навіть працювала! До 1960-х років збирали врожай, робили ферментацію, продавали в місцеві магазини. Старожили кажуть, смак був… специфічний. Не цейлонський точно, але пити можна було.

А потім плантацію забросили. Чому? Та тому що з Грузії возити дешевше виявилося. Економіка, що поробиш.

Основні регіони, де вирощують tea

Зараз в Україні є кілька місць, де вирощують чайні кущі. Кілька — це я оптимістично кажу, насправді їх можна на пальцях однієї руки перерахувати.

Закарпаття — номер один. Тут і клімат найкращий, і традиції якісь збереглися. Є ентузіасти, які відновлюють старі плантації або закладають нові.

Одеська область — несподівано, правда? Але там теж експериментують. Біля Білгород-Дністровського є невелика ділянка. Морський клімат, південне розташування — чому б не спробувати?

Крим — був перспективним регіоном. На ПБК кілька господарств займалися. Зараз… ну, ви розумієте. Не наша територія, не наші плантації.

Чайні плантації на Закарпатті

От їдеш трасою Мукачево-Берегове, і десь після Мукачева, якщо знати куди дивитися, можна побачити ряди низьких кущів на схилі. Не відразу й зрозумієш, що це чайні кущі — здалеку схожі на виноград.

Найбільша плантація (якщо можна так сказати про 2-3 гектари) — біля села Форнош. Там місцевий фермер років десять тому висадив китайські морозостійкі сорти. Камелія китайська, якщо по-науковому.

Кущі ростуть! Це головне. Листя дають — теж добре. Врожай невеликий, грамів 200-300 сухого листя з куща за сезон, але для домашнього виробництва вистачає.

Процес виготовлення… о, це окрема пісня. Зібрати треба тільки верхні два листочки і бруньку — це класика. Потім — в’ялення. Годин 12-16 розкладають тонким шаром. Потім скручування — раніше руками, зараз є невеликі машинки. Ферментація — найважливіший етап, від нього смак залежить. І сушка.

Виходить… ну як вам сказати. Це не елітний дарджилінг, звісно. Але цілком пристойний напій. Трав’янистий присмак є, легка гірчинка, але якщо не порівнювати з цейлонським — дуже навіть нічого.

Проблема в чому? В обсягах. Весь урожай з усіх закарпатських плантацій — це кілограмів 200-300 готового продукту на рік. Максимум. Для порівняння — Україна імпортує десь 20 тисяч тонн щороку.

Експерименти з вирощування чаю в інших областях

А ентузіасти не здаються!

В Івано-Франківській області, в передгір’ї Карпат, теж пробують. Там клімат трохи холодніший, але є захищені долини, де мікроклімат цілком підходящий. Правда, поки це рівень “кілька кущів на дачі”.

Під Києвом — уявіть собі! — теж експериментують. В теплицях, звісно. Але вирощують же! Є така ферма в Обухівському районі, де в промисловій теплиці ростуть чайні кущі поруч з лимонами і авокадо. Економічно невигідно? Абсолютно. Але як хобі — чому ні?

І навіть на Харківщині пробували. Серйозно! В ботанічному саду університету росло кілька кущів. В оранжереї, зрозуміло. Для наукових цілей, не для виробництва.

От що цікаво — іван-чай. Це не справжній чайний кущ, це кипрей вузьколистий. Але його теж ферментують, сушать, заварюють. І росте він по всій Україні! На Поліссі цілі галявини. І смак… знаєте, дехто каже, що краще за звичайний.

Який клімат підходить для вирощування чаю

Давайте розберемося детальніше з кліматом. Бо це ключове питання.

Температура. Оптимально — 15-20 градусів. Влітку може бути й 30, кущі витримають. Взимку — до мінус 15, але короткочасно. Тривалі морози — смерть для плантації.

Вологість. 70-80% — ідеально. Сухе повітря — листя стає грубим. Надто волого — грибкові захворювання.

Опади. Мінімум 1200 мм на рік. Рівномірно розподілені. Засуха влітку — катастрофа. Але й болото не потрібне.

Ґрунт. Кислий, pH 4.5-5.5. Добре дренований. Багатий на органіку. Глина не підходить, пісок теж.

Світло. Напівтінь краще, ніж пряме сонце. В природі чайні кущі ростуть під великими деревами.

Українські виробники чаю: бренди та фермерські господарства

“Виробники” — це гучно сказано, чесно кажучи. Але вони є!

“Карпатський чай” — умовна назва продукції кількох фермерів із Закарпаття. Вони об’єдналися, роблять спільну упаковку. Продають на місцевих ярмарках, через інтернет трохи. Ціна — десь 500-800 грн за 100 грам. Дорого? Дуже. Але це ж ексклюзив!

Є ще окремі ентузіасти. Наприклад, пан Михайло з села Кольчино. У нього пів гектара плантації, робить зелений і чорний. Каже, що навіть білий пробував, але складно дуже.

“Українські чайні традиції” — це вже не зовсім про справжній чайний кущ. Вони роблять купажі з місцевих трав і привізного листя. Але позиціонують як український продукт. Маркетинг, що поробиш.

І окремо — виробники іван-чаю. Їх багато! “Поліський чай”, “Карпатський іван-чай”, “Степова сила”… Десятки брендів. Бо сировина доступна, технологія проста, попит є.

До речі.

Одна цікава історія. Років три тому на виставці в Києві зустрів японця. Він приїхав подивитися на наші чайні експерименти. Походив по стендах, поспілкувався з виробниками… І знаєте що сказав? “У вас є потенціал. Але треба років 20-30 серйозної роботи.”

Перспективи розвитку чайної індустрії в Україні

Чесно? Перспективи туманні.

З одного боку — глобальне потепління. Клімат стає м’якшим, зими теплішими. Для чайних кущів — плюс. Можливо, через років 20 вирощувати можна буде не тільки на Закарпатті.

З іншого — економіка. Поки що це збиткове виробництво. Інвестицій треба багато, окупність — роки, якщо взагалі окупиться. Хто буде вкладати гроші?

Але є й позитивні моменти. По-перше, мода на локальне. Люди готові платити більше за місцевий продукт. Не всі, звісно, але є така аудиторія.

По-друге, туризм. Чайні плантації — це ж готова туристична атракція! Екскурсії, дегустації, майстер-класи… В тій же Грузії це працює.

По-третє, наука. Можливо, виведуть сорти спеціально для нашого клімату. Більш морозостійкі, менш вибагливі. Генетика ж не стоїть на місці.

Майбутнє українського чаю

І ще одне.

Може, справа не в тому, щоб конкурувати з Індією чи Китаєм? Може, треба шукати свою нішу?

Органічний продукт — раз. Без пестицидів, без хімії. Дорого, але є попит.

Унікальні купажі — два. Змішувати з місцевими травами, робити щось особливе. Чайний лист з карпатськими травами — звучить же цікаво?

Агротуризм — три. Приїхати, побачити плантацію, зібрати листя власноруч, зробити свій чай. Досвід, за який люди платять.

Наукові дослідження — чотири. Вивчати властивості, виводити нові сорти. Це довгострокова перспектива, але важлива.

Знаєте… я от думаю. Можливо, через років 50 український tea стане реальністю? Не масовим продуктом, ні. Але своя ніша буде. Як з вином — є французьке, італійське, а є й українське. І нічого, купують же!

Головне — не здаватися. Продовжувати експериментувати. Вчитися. Помилятися і пробувати знову.

Висновок

Отже, де вирощують в Україні цей напій? В основному — Закарпаття. Трохи — в інших регіонах, але це більше експерименти.

Чи є майбутнє? Важко сказати. Економічно — поки невигідно. Але ентузіасти не здаються.

Чи варто пробувати український продукт, якщо знайдете? Однозначно так! Хоча б заради цікавості. Це ж наша, місцева історія. Наші люди це виростили, зібрали, зробили.

А смак… ну, смак справа десята. Головне — душа, яку вклали. І віра в те, що колись Україна теж стане чайною країною. Чому ні?

Мрії ж іноді збуваються. Іноді.

P.S. Якщо хтось знає, де можна купити справжній закарпатський — напишіть. Дуже хочеться спробувати свіжий урожай!